слова О. Олеся 
     
 С                  Gm
Вийди, змучена людьми
    F          C
І одурена думками,
  C                Gm
Снами, мріями, казками,- 
        F            C
В лісі будем тільки ми.
   C      G           F
В лісі дзвонять солов'ї,
F                     C
  Виливають щастя в звуки,
     G             F
Виливають в звуки муки
      C
Світові...

 C     G           F
Вийди! Я нарву квіток
Am                G
 І встелю тобі дорогу
     F              C
Як улюбленій, - як Богу,
     G            C
Бо єдиний ти мій бог.
 C        F         C
Вийди, в муках каяття
     Fm           C
Я обмиюсь сліз дощами
Am      F        C
  І терновими кущами
      G             C
Я ще раз пройду життя.
  C   G             F
Стану я в своїй крові
                   C
Наче голуб білий стану
       G        F
І розкрию свою рану,
  C          G      C   
В рані - рани світові.

C          Em    F
І коли б уста твої
 Dm                   E
Не скривилися в прокльони,
          Am     G        F
В мене в серці вдарять дзвони,
 C           G   C
Заспівають солов'ї.
   C        G          F
З небом, з Богом я зіллюсь,
Am                     G
  Сяйвом Вишнього з тобою,-
        F               C
Кожний нерв зроблю струною,
      G          C
Сам я арфою зроблюсь.
C      G           F
Як блаженний, я піду
Am                 G
  Вгору кручами, ярами;
       F            C
Буду ставить тобі храми,
        G           C
Доки в небо не ввійду.

 
   
 Em     D     G     Em    G      D
Полем шлях курить, вітер дерево хилить,
     Em  D  Em    G     D      Em
Осипалися квіти, мов покинуті діти.
Тим шляхом, довгим битим шляхом,
Та ішли сліпі діти, як поламані квіти.

Приспів:
 G          C            G    Am         D
Поможи їм, Боже, щоб дійти вони були в змозі
 Em D     G    Em    G    D    C     Am    Em
По тій дорозі до рідного ганку до світанку.

Ген долиною йшла стежиною,
У руках несла небо - то є моя мати.
Ген горою йшов стежиною,
У руках тримав сонце - то є батько мій.

Приспів:
Поможи їм, Боже, най зустрінуться вони знов.
Проведи додому. Хто ж іще поможе.

Прийди, Боже! Прийди, Боже!
Подаруй ж ти їм ласку
В цей народений день.

слова Т. Шевченка 
  
  Am                             G
Ой не п’ється горілочка, не п’ються і меди.
Dm                     Am
Не будете шинкувати, прокляті жиди.
Am                            G
Ой не п’ється теє пиво, а я буду пить.
Dm                         Am
Не дам же я вражим ляхам в Україні добре жить.

Ходім, батьки отамани, у Фастов в неділю,
Та й надінем на поляка кошкленьку білу.
Ні, не білу, а червону, підем погуляєм
Та в пригоді свого батька старого згадаєм.

Прийди з того Межигір’я, наш славний Палію,
Подивися, що той Швачка у Фастові діє.
Добре діє у Фастові, у славному місті,
Покотилось ляхів-жидів не сто і не двісті.

А тисячі на майдані кров почервонила,
А оранди з костьолами мов свічки згоріли.
В самім замку невеличку церковку святую
Не спалено, а в ній Швачка співа: "Алілуя!"

слова Т. Шевченка 
  
 
  Em                    G
 Не нарікаю я на Бога, не нарікаю ні на кого.
                 D             C
 Я сам себе, дурний, дурю, та ще й співаючи.
   Em
 Орю свій переліг - убогу ниву! - 
  G
 Та й сію слово. Добрі жнива
    G               D
 Колись-то зійдуть. І дурю
    C          Em
 Себе-таки, себе самого...
Em            C         D          Em
 Орися ж ти, моя ниво, долом та горою!
Em             C          D       Em
 Та засійся, чорна ниво, волею ясною!
G             D           C           G
 Орися ж ти, розвернися, полем розстелися!
Am           Em            D       Em
 Та посійся добрим житом, долею полийся!

 Розвернися ж на всі боки, ниво-десятино!
 Та посійся не словами, а розумом, ниво!
 Вийдуть люде жито жати, веселфї жнива!..
 Розвернися ж, розстелися ж, убогая ниво!!!
Em             D     Em
 Чи не дурю себе я знову
G                D
 Своїм химерним добрим словом?
    C           G
 Дурю! Бо лучче одурить
    Am         H7
 Себе-таки, себе самого
        Em          D     G
 Ніж з ворогом по правді жить
     H7              Em
 І всує нарікать на Бога!

  	 
       Em
Мандрував хтось краями 
        G
Та зіткнувсь із стіною, 
         D
Та й пробив головов 
          Am
Так, що бризнула кров 
        Em
В синє небо зірками.

Славно, їй-Богу, 
Ті зірки запалали 
І тоді мені батько сказали, 
Щоб я вже збирався в дорогу.

Славна дорога
Пролягала лугами.
Я йшов і шукав
Хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.

А він тихо стояв 
За моїми плечима. 
Він спокійно стояв 
І дивився на мене 
Скляними очима.

Приспів:
G       A
А за горою в гаю 
    Hm     D
Виднілася рідна стріха, 
   G      D 
Стріха ховала тихо 
  A       Hm
Гверову сталь.
G          A
Я ж на прохання мами 
  Hm         D
Ішов з чистими руками, 
      G      D 
Та в серці моєму лунко 
    A         Hm
Співав Nachtigall!

Дай мені руку;
Кличе славна дорога.
Ми підемо по ній
У навколишній світ
Під проводом Бога.

Та той брат лиш стояв
На суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.

Приспів:
А за горою в гаю
Виднілася рідна стріха. 
Стріха ховала тихо 
Гверову сталь.
Я ж на прохання мами 
Ішов з чистими руками, 
Та серце моє ущент 
Розривав Nachtigall!